Яків Прокопович автор таких збірок: «Надією живу», «Коромисло долі», «Вогнем любові смуток запалю», «Графський парк» та казки «Філафорія». Палітра віршів цих збірок різна за тематикою, ідейним спрямуванням і призначенням. Ліричному героєві його віршів притаманна глибока і щира любов до рідного краю, чарівної природи у її різноманітних проявах. Хоч доля закидала поета в далекі морські походи до берегів Гренландії, Італії, Бразилії, та попри любов до моря й неба, подорожей переважає почуття відданості «своїй коханій Україні»:

Автора хвилюють проблеми людської моралі та гідності, сьогодення і майбутнє України, історія нашої землі та традиції українського народу. Та найтендітнішою перлиною його творчості є вірші про кохання. Як зазначає сам автор: «Любов спроможна перетворити життя людини в екзотичний потік води з цілющого джерела на тлі романтичної загадковості, що живить пісню душі та злет мрії, перетворивши життя в райський сад».

Тему кохання продовжили ліричні вірші Галини Вірт, які складають більшу частину її творчості, та не менш прекрасним доробком поетеси є пейзажна та філософська лірика, любов до рідного міста.