Література Швеції

2020-03-26

Продовжимо наше віртуальне знайомство з літературою Швеції. Єста Кнутсон - видатний шведський дитячий письменник. Він перекладав дитячі книжки, зокрема зробив перший чудовий переклад шведською мовою «Аліси у Дивокраї» Льюїса Керола. У 1940-х роках входив до журі шведського національного літературного конкурсу. Також він є автором серії книг про Пелле Безхвостого. Це книга про доброго і довірливого котика Пелле, що в дитинстві втратив хвоста. Ось така обставина суттєво шкодила йому, оскільки котяче товариство часто кепкувало через його недолік. Прототипом цього персонажа був реальний кіт із дитинства самого письменника. Він придбав його на зароблену крону під час канікул. Пелле вчить нас бути людяними навіть у складних життєвих обставинах. Загалом було видано 12 книг цієї серії. Українською мовою пригоди Пелле Безхвостого переклала для вас Галина Кирпа. До когорти талановитих шведських митців відноситься і Ян Екхольм. Він є автором детективних романів для дорослих та серії дитячих казок. У 1975 році він був обраний головою Шведської академії детектива. Ян Екхольм написав декілька дуже успішних романів, зокрема «Вбивство в Молдарені», за який був удостоєний найвищої нагороди Асоціації письменників Стокгольма. В останні роки письменник знову повернувся до дитячої літератури. Написав детективно-пригодницьку серію про хлопчика Лассе, який розслідує злочини разом із батьком. Дитяча казка про Тутту Карлсон і Людвіга Чотирнадцятого розповідає нам про незвичайну дружбу. Про лисенятко, яке не хоче бути хитрим і про дуже хоробре курчатко. Мабуть, у житті така дружба є великою рідкістю, але ми знаємо, що зустріч з парадоксальним можлива. Марія Гріпе теж шведська письменниця. Вона авторка багатьох книг для дітей та юнацтва. У 1974 році була нагороджена медаллю Г. Х. Андерсена за видатні успіхи. Її твори видавалися на 29 мовах. Марія Гріпе написала більш ніж 30 чудових книжок. Головна тема творчості письменниці - повага до особистості, віра у те, що кожен повинен розуміти себе сам і своє покликання. Саме тема усвідомлення себе, як необхідної суспільству індивідуальності розкривається у повістях про Ельвіса. Сам Ельвіс постає перед нами як неслух, але б ви тільки знали, скільки у нього важливих справ! Саме тому він цілісінькими днями гасає по вулиці, іноді слідкує за квітами, або оберігає старий будинок Юлії від хуліганів. Та найголовніше, - зберігає свою таємницю. Ось про неї ви й прочитаєте у повісті «Ельвіс! Ельвіс! Просто Ельвіс.»